1 вересня у Карпатах

30 серпня я собі твердо планував проїхатись 200 км по асфальту. Звечора все приготував і пішов спати. Коли прокинувся зранку - падав дощ і свистів вітер... 200 км асфальту відміняється.  Але до вечора не було ні хмар, ні дощу ні вітру, і я знову почав думати про асфальт. Правда заманлива ідея поїхати в Карпати знову відкоригувала мої плани. Подзвонив Олегу і Маркіяну - вони з радістю підтримали ідею поїхати в Карпати... 6:40 зустрічаємось на головному вокзалі.

Заїхали Мукачівкою до Сколе. Там зранку, правда, було прохолодно... випили гарячого чаю, щоб зігрітися, і поїхали до водоспаду на ріці Кам'янка. 

Погода гарна, сонце світить, але щось не гріє :) поки їхали по трасі, трохи підмерзли. Та як тільки підйом - зразу стало тепло. Доїхали ми до водоспаду, посиділи, пофотографувалися, скупалися і поїхали дальше.

Олег пробував зняти відео водоспаду у самому його епіцентрі. Але... чомусь не включив камеру :)

Трохи далі по дорозі сіли перекусити на гарній великій поляні. Далі проїхали Кам'янку і почали підйом на перевал.

Дорога зовсім непогана, болота не було,  градієнт дозволяв 90% підйому подолати на велосипеді.

Доїхали майже до вершини перевалу. Призупинились відпочити. Оглянулись туди-сюди, побачили, що в лісі було просто МОРЕ ожини. Довелося перекусити! :)

Далі знову шматок підйому і роздоріжжя. Ми планували попасти на Скали Довбуша у Бубнище. Помилково подумали, що зможемо проїхати хребтом і виїхати біля скал. Повернули направо. Дорога стала чергуватися з покладами болота. Місцями обстановка нагадувала джунглі...

Яких 20 хвилин намагалися пробиратися у необхідному напрямку, і тоді побачили на горизонті нашу ціль - скали Довбуша. Нажаль вони були далеко на іншому хребті і нам в будь-якому випадку потрібно було вертатися і спускатися у Труханів.

Вертаємося до того місця де повернули направо і продовжуємо рухатися прямо. Нажаль спочатку спуск час від часу гальмував нас заболоченими відрізками. Не уявляю собі що би там робилося після дощів!!! Але потім болото закінчилося. Дорога розбита з глибокими коліями і камінням, але градієнт приємлимий. Одним словом гарний технічний спуск! Правда Олег таки кілька разів навернувся. Ну, це була його перша вилазка в гори, як не як.

Поки спустилися в Труханів зрозуміли що часу підніматися до Скал Довбуша незвіданими дорогами у нас немає. Тому тримаємо курс на Синьовидне. Звідти по трасі помчали до Стрия. Біля Конюхова скупалися у в річці і поїхали через Дуліби на вокзал у Стрию. На тому і кінець!