Від Свидовця до Воловця

Минуло вже кілька днів як ми повернулися з нашої чотириденної мандрівки Карпатськими вершинами. Десяток разів переглядали зняті світлини та відео… вражень справді море! Важкі підйоми, труднопрохідні стежки, карколомні спуски і невимовне захоплення красою матінки природи. Словами не передати!

День перший: Свидовець!

Довго ми чекали гарної погоди, але прогнози залишалися невтішними. Вибору не було – вирішили ризикнути. Поїздом Львів-Рахів їдемо до Ясіня – це було майже 8 годин дороги у сусідньому плацкарті із закарпатськими, ощасливленими спиртним, мужиками. Трьома нецензурними словами вони  вміли виразити практично всі свої думки і емоції… але на половині дороги  хлопці-молодці позасинали, і замість лайки прийшлося слухати гучне мелодійне хропіння. Ось так і доїхали до Ясіня, де і лишились на нічліг в садибі "У Лакатоша".

Зранку погода на диво була прекрасною. Швидко снідаємо і в дорогу.

Оскільки хотілося мати достатньо часу на фото і відео, ми вирішили частину підйому здолати на бобіку. Це дозволило зекономити час і сили... але не гроші :)

40 хвилин трясучки у вітчизняному авто і ми вже біля гори Драгобрат.

Далі нас чекав крутий підйом на Стіг (1704м). Тут починають відкриватись гарні гірські панорами! Температура повітря опустилася до 9 градусів. Попереду нас чекали 30 кілометрів по хребті Свидовець, на висоті більше 1550 метрів! 

Панорама з гори Стіг

Милуємось великою поляною в долині, струмочком і озерами

 Їдемо дальше...

Невдовзі ми доїхали до роздоріжжя: внизу озеро Геришаска, прямо - гора Догяска. Беремо курс вниз до озера! І хоч підйом назад був важким, але воно цього безумовно вартувало!

Панорама з гори Догяска

Панорама з гори Догяска. Внизу видно це озеро біля якого ми були!

На Свидовці переважна більшість спусків, як і підйомів були з досить крутим градієнтом. Так що догори частенько доводилося підпихати велосипед, а донизу приходилось бути особливо обережним. Але аж ніяк не заважало насолоджуватись процесом :)

Тендітна, але сильна!!! :)

  

 Ось ми і добралися до гори Темпа. Звідси почався наш спуск до села Красна.

Оскільки на Свидовці ми вперше, трек спуску доводилося малювати навмання. І хоч спочатку все виглядало досить непогано, та невдовзі градієнт спуску став дуже і дуже крутим. Їхати було важкувато і ризиковано, а спускатися пішки - анітрохи не простіше!

В один момент мені таки довелося полетіти через руль на каменюки... Але на щастя все закінчилося добре. Не хочеться згадувати все у деталях :)

Кінець кінцем ми таки спустилися у Красну. Там перекусили і заночували! Це був перший день.

Ну і звичайно відео. Ми старались! :)

Трек першого дня

__________________________________________________

День другий: короткий шлях не завжди легкий...

Спочатку ми планували на другий день нашої поїздки заїхати з Красної в Колочаву через гірський хребет. Але Свидовець нас дещо вимотав, а на додачу мене боліла рука після падіння, тому ми вирішили на цей раз не підніматися в гори, а доїхати в Колочаву дорогою, яка, між іншим на Google Maps позначена як дорога з асфальтовим покриттям. Правда ще вдома я переглядав фотографії із цих країв, тому був майже переконаний що асфальту там не буде. Але в тому, що там є дорога ніхто з нас не сумнівався... крім мого навігатора, який ніяк не хотів прокласти маршрут напряму. 

Одним словом планувалось просто, без пригод доїхати з пункту А в пункт Б і на тому кінець. Хоча насправді все було не так просто. Спочатку був трохи розбитий асфальт...

Потім була гравійка...

А потім дороги раптово нестало!

 Кілька годин довелося пробиратися через зарослі, болота і річки, щоб вийти на перевал Присліп. Ой не солодко нам було...

Тут трохи відпочили і пустилися вниз у Колочаву. Через кілька кілометрів спуску ми заїхали в село, де нас чекав сюрприз - новенька асфальтова дорога! По ній ми швидко докотилися до центру Колочави. Знайшли нічліг, смачно перекусили і поїхали на річку мити велосипеди.

Потім була домашня баня, холодний душ, ще одна мега-смачна вечеря і солодкий сон! 

Коротеньке відео за другий день.

___________________________________________________


День третій-четвертий: Синевир, Шипіт і додому

Травмована рука змусила нас поміняти плани і третього дня. На Боржаву не поїдемо! Тому ми вирішили заїхати на озеро Синевир, тимбільше, що ніхто з нас там ще не був. 

З Колочави до Синевиру, можна сказати, суцільний 30-кілометромий підйом. Але часу в нас вдосталь. Крутимо педалі і насолоджуємося життям! Природа по дорозі до Синевиру просто чудова!

Синевир

 

Рибок там, хоч рукою лови...

Далі знову дорога. Чудовий спуск, освіжаючий вітер і... такий-собі обід! На голодний шлунок було смачно, але в порівнянні з нашими трапезами в Колочаві - це було як мівіна.

Потім нас чекав затяжний підйом а Міжгірський перевал. Чесно кажучи заїхалось на нього зовсім не важко. А спуск сподобався нам ще більше ніж підйом!

Перекусивши в Міжгір'ї ми докрутили до Пилипця. Тут наші плани розділились. Ігор погнав у  Воловець на електричку і додому. Ми з Оленкою ще залишились на один день у Пилипці.

Відіспались, відпочили і поїхали на водоспад Шипіт.

А дальше... Воловець, Мукачівка і додому! Поїздка вдалася!
Ну і звичайно ще один відеоролик.

Трек з Пилипця на водоспад Шипіт і у Воловець

За всю поїздку проїхали близько 220 кілометрів, піднялись більш ніж на 3900 метрів. Зазняли майже 20Gb фото та відео :).