Водоспад на ріці Камянка

18 серпня 2010 року

Дещо відпочивши від Боржави, з Ігором та Оленкою, знову плануємо виїзд в гори, але цього разу вже більш "матрасний". Плануємо "Мукачівкою" доїхати до Сколе. Звідти на велосипедах до Камянецького водоспаду і мальовничих околиць, а дальше - або на Скелі Довбуша біля Бубнища, або в Межиброди на річку. Кінцева точка маршруту, в будь-якому випадку, у Стрию.

Прогноз погоди не зовсім втішний, але назад дороги немає. Їдемо! 

Зустрічаємось вранці біля Собору Св. Юрія і їдемо на головний вокзал, де, купивши білети, пакуємось в Мукачівку. Місця було достатньо і для нас і для велосипедів, тому з певним комфортом заїхали у Сколе.

Зі Сколе починаються досить непогані спуски у потрібному нам напрямку, їдеться легко і приємно.

Швидко минаємо асфальтову частину маршруту до водоспаду і починаємо набирати висоту по гравійці.

Підйом був не надто довгим, тому через кілька хвилин ми вже були біля водоспаду. 

Оглядаємо красоти і приступаємо до фотографування.

Налазившись вдосталь біля водоспаду їдемо далі дорогою вгору. Приблизно через 1 км. дістаємось до неописуємо красивої галявини, на якій одноголосно вирішуємо зупинитись. Поїздку на Скелі Довбуша відкладаємо до наступного разу, так як погода мінялась кожних 5 хвилин.

Ігор долаючи брід намочив ноги, після чого вирішив, що втрачати нічого... :)

Словом, відпочивали від душі!

Далі, як і планували, поїхали у Межиброди, посиділи\подрімали біля річки, так як погода не дуже сприяла купанню. Небо захмарилось, повітря похолодало... Сонце знову почало припікати лише тоді, коли нам вже треба було їхати.

По дорозі до Стрия, вирішуємо не їхати по трасі Київ Чоп, а поїхати паралельною дорогою через села. Для цього по вузеньому і офіційно "закритому" місточку переїжджаємо через річку Стрий. 

35 кілометрів і ми вже були у Стрию. Закупились харчами, і поїхали на вокзал. Поки Оленка купувала білети, підїхала Трускавецька електричка, якою ми мали їхати до Львова. Щоб не гаяти часу ми з Ігором пакуємо велосипеди у електричку, підходить Оленка, сідаємо у електричку, усвідомлюючи що через 2 години будемо вдома. Я знімаю обгортку з свого улюбленого морозива і йду викинути сміття у смітник, який був якраз біля дверей електрички. З вулиці якась бабця питає мене чи ця електричка їде до Львова, я впевнено відповідаю, що ТАК. Бабця швидко почала бігти за своїми сумками, але даремно, двері електрички закрилися і ми рушили.

Не встиг я сісти на своє місце, як дізнався що електричка їде не до Львова а у Трускавець! :) Потрібна нам електричка відправляється через 10 хвилин. Але зрозуміли ми це тоді, коли вже було дещо запізно. 

Поспілкувавшись з провідниками приймаємо рішення їхати до Трускавця, а потім тою самою електричкою до Львова. В принципі, кращого виходу здається і не було. Подорозі встигли поїсти, подрімати, поговорити, переглянути фотографії і знудитись сидінням у цій електричці!

Зате, думаємо ми, БУДЕ ЩО ЗГАДАТИ!