Осіння прогулянка у Карпатах

Кожна поїздка у Карпати особлива і залишає після себе море вражень і позитиву! Не стала винятком і наша осіння прогулянка у Карпатах, про яку, власне, і йде мова!


На цей раз пригоди почалися ще у Львові, недалеко від дому - дали про себе знати деякі технічні неполадки велосипеда... але вертатися зовсім не хотілося, тому я постарався якось доїхати до вокзалу, бо часу було не надто багато,  і вже у електричці зайнятися ремонтом.

На щастя вдалося виявити і усунути причину несправності!

Балакаючи і милуючись у електричці сходом сонця, ми доїхали до Трускавця.

Беремо курс на Борислав через ліси. Насолоджуємося смаком свіжого прохолодного повітря, кольоровим листям, розсипаним по всьому лісі та інієм...

Тоді трохи асфальту і ми стоїмо на порозі перевалу між Бориславом і Східницею.

 Я собі відразу згадав як ми його "мучили" минулими роками... але цього разу я безкомпромісно націлився заїхати на нього на одному диханні. Так і зробив! :) На диво їхалось зовсім не важко, і за 20 хвилин я вже сидів на перевалі, грівся на сонечку і чекав на Ігора... у нього в сумці лежала 1,5-кілограмова курочка-гриль! Що було далі, думаю ви здогадалися... :)

На черзі - швидкий спуск до Східниці і поворот на Кропивник. Тут ми зустрілися з річкою, яка врешті не залишала нас до самого вечора!

Минули села, відкрились гарні гірські краєвиди!

Температура повітря коливалася від 0 до 16 градусів! Кілька разів при в'їзді до лісу складалося враження що хтось увімкнув кондиціонер. Температура раптово падала на 3-5 градусів. Але за цілий день не було такого моменту, щоб хтось із нас замерзнув. Все-таки педалі гріють...

Час від часу зупинялися, щоб зробити кілька фотографій - так доїхали до села Сопіт.

Дальше ми планували посидіти на сонечку, відпочити і не спішачи їхати у Сколе на мукачівку. Але плани змінились. Андрію потрібно було терміново вернутися до Львова. Вихід залишався один - Стрий і Трускавецька електричка. Щоправда від Стрия нас відділяли 45 кілометрів. А часу до відправлення електрички не так вже і багато. Спочатку ми засумнівалися чи встигнемо, адже у Андрія це перший виїзд в гори, до того ж на такі дистанції він ще не їздив, а досвід підказував, що йому може бути не солодко... Врешті ми прийняли рішення доїхати до Синьовидного, а там - "буде видно".

Місцями дорога була не надто приємна...

Звичайно, швидкість падала, часу ставало все менше... Потім ще у Андрія велосипед почав вимахуватися... відкрутилося заднє гальмо. Потратили ще майже 20 хвилин на марні спроби відремонтувати його, а кінець кінцем просто зняли те гальмо і поклали в сумку.

Чим довше ми їхали, тим більше усвідомлювали, що час не на нашому боці, і якщо хочемо встигнути, то треба тиснути на педалі сильніше. Правда вітер нам у цьому зовсім не сприяв, практично весь час дув прямо в лице.

Ще трохи і у Андрія почала сідати біологічна батарея. Хоч і працював він на повну потужність, але швидкості бракувало... Почали закрадатися думки що ми можемо і не встигнути. Часу на відпочинок зовсім не було! Це були важкі кілометри... Але сила волі та інші допоміжні заходи помогли нам доїхати до вокзалу у Стрию за 5 хвилин до відправлення нашої електрички! Ми у вагоні, і це - чудово! :)

Так і закінчилася наша осіння прогулянка у Карпатах.

За день здолали 85 кілометрів, 540 метрів набору висоти, 611 спуску.
Середня швидкість 17 км\год, час у сідлі 4:57.